Автор	Рулин П.
Назва	Шекспир
Рік видання	1916
Сторінки	46 с.

Велике дослідження П. Руліна присвячене життю, творчості та інтерпретації Вільяма Шекспіра. На початку автор розглядає проблеми датування драм, ранніх кварто, першого зібрання творів 1623 року та хронології шекспірівської творчості. Він простежує зміну жанрів і настроїв від ранніх історичних драм і комедій через великі трагедії до пізніх творів, використовуючи текстологічні, театральні та історико-літературні аргументи.

Окрему увагу Рулін приділяє біографічним свідченням і так званому «шекспірівському питанню». Він розглядає ранні згадки про драматурга, його зв’язок із театральним середовищем, свідчення сучасників і полемізує з антистратфордіанськими гіпотезами, зокрема зі спробами приписати авторство шекспірівських драм іншій історичній особі. Рулін критично ставиться до аргументів, побудованих переважно на прогалинах у біографії та відсутності документів: саму відсутність відомостей він не вважає достатнім доказом чужого авторства.

Значна частина праці присвячена соціально-історичному тлумаченню Шекспіра. Рулін полемізує з В. М. Фріче та з надто прямолінійним поясненням творчості драматурга через боротьбу феодального світу й нової буржуазії. Він не заперечує значення соціально-економічного середовища, але вважає недостатнім механічно розкладати персонажів і п’єси за класовими схемами. Історичні хроніки, трагедії та комедії Шекспіра виявляють значно складніші й часто суперечливіші оцінки монархії, аристократії, міського середовища, багатства, влади й суспільної моралі.

Рулін багато уваги приділяє психології шекспірівських персонажів та способам їх драматичного розкриття. У різних частинах роботи аналізуються Річард III, Генріх V, Отелло, Яго, Макбет, герої комедій та інші образи. Окремо порушено знамениту «проблему Гамлета»: автор нагадує про велику кількість взаємно суперечливих пояснень характеру героя й застерігає від пошуку єдиної простої формули, яка нібито остаточно пояснює його поведінку. Характер у Шекспіра для Руліна не статична психологічна схема, а рухома система рис, що розкривається й змінюється в драматичній дії.

Загалом праця прагне поєднати історичний, соціальний, психологічний і театрознавчий підходи. Шекспір постає не як речник однієї політичної чи філософської доктрини, а як драматург надзвичайно широкого діапазону, здатний одночасно показувати суперечності суспільної епохи, складність людської мотивації та автономну художню логіку драматичного характеру.

Ключові слова: Шекспір, П. Рулін, шекспірознавство, біографія Шекспіра, шекспірівське питання, авторство Шекспіра, хронологія творів, кварто, First Folio, В. М. Фріче, соціологічна критика, Гамлет, Отелло, Яго, Макбет, Річард III, Генріх V, психологія персонажів, історичні хроніки, театрознавство