Автор	Родзевич С. І.
Назва	Вільям Шекспір (до 375-річчя з дня народження)
Видання	Пролетарська правда
Випуск	93
Рік видання	23 квітня 1939
Сторінки	2

С. І. Родзевич протиставляє бідність достовірних біографічних відомостей про Шекспіра винятковому багатству його драматичної спадщини. Саме твори драматурга автор вважає головним джерелом для розуміння його світогляду. Шекспір постає як великий реаліст і гуманіст, що з надзвичайною глибиною досліджував людські характери, пристрасті та соціальні суперечності своєї епохи.

Родзевич підкреслює критичний характер шекспірівського реалізму. Драматург не просто копіює дійсність, а розкриває внутрішню логіку суспільних явищ і створює характери, що виростають із конкретного історичного середовища. Серед головних соціальних тем названо владу золота, деспотизм, соціальну нерівність, лицемірство й моральне пригнічення. Річард III, Шейлок, Яго, Клавдій та інші персонажі розглядаються як різні вияви старого феодального світу й нових відносин, заснованих на «голому розрахунку».

Водночас песимістичним силам Шекспір протиставляє віру в людину. Лір через власне страждання наближається до розуміння страждань народу; Гамлет, попри сумнів, гине в боротьбі зі світом насильства; любов Ромео і Джульєтти та Отелло й Дездемони виступає як високе людське почуття, що протистоїть суспільним забобонам, брехні та егоїзму. Навіть у найтрагічніших творах гуманістична віра в розум, почуття й моральну силу людини не зникає.

Джерело гуманізму й реалізму Шекспіра Родзевич шукає в народному житті та народній свідомості. За справедливість у його п’єсах борються не лише герої, а й народні маси, які виступають проти Макбета, Малкольма, Макдуфа та інших носіїв насильства й сваволі. Саме ця народна основа, на думку автора, робить Шекспіра близьким сучасному глядачеві й пояснює можливість нового сценічного розкриття його творчості.

Ключові слова: Вільям Шекспір, С. І. Родзевич, 375-річчя Шекспіра, реалізм, критичний реалізм, гуманізм, народність, Річард III, Гамлет, Король Лір, Отелло, Яго, Ромео і Джульєтта, Тімон Афінський, соціальна несправедливість, влада грошей, Відродження