Автор	Садовський М.
Назва	Мої театральні згадки (1881-1917)
Видавництво	К.: Держ в-во України
Рік видання	1930
Сторінки	38-39

У поданому фрагменті спогадів М. К. Садовського центральним стає епізод суперечки про можливості української мови та українського театру. Суворін стверджує, що українська мова нібито придатна лише для побутової або любовної лірики й неспроможна передавати «високі» філософські ідеї. Як приклад він наводить перекручену версію початку монологу Гамлета, яку сам, як з’ясовується, знає лише з чужих слів.

Садовський відповідає декламацією справжнього українського перекладу монологу Гамлета, після чого навіть співрозмовник визнає його поетичність. Далі автор навмисно пропонує Суворіну витлумачити кілька рядків із Шевченка, демонструючи хибність тези про українську як нібито цілком зрозуміле росіянам «наріччя». Сцена побудована як полемічний захист самостійності й художньої повноцінності української мови.

Суворін, однак, продовжує переконувати українських акторів перейти на російську сцену, де, на його думку, їхні таланти могли б розгорнутися повніше. М. К. Заньковецька зауважує, що це фактично означало б залишити власний театр. Таким чином, фрагмент фіксує не лише рецепцію українського «Гамлета», а й ширший конфлікт навколо права української культури на повноцінний класичний репертуар і самостійне театральне існування.

Ключові слова: М. К. Садовський, Вільям Шекспір, Гамлет, український переклад, українська мова, український театр, Суворін, М. К. Заньковецька, Тарас Шевченко, мовна політика, російсько-українські культурні відносини