Автор	Пономаренко Є.
Назва	Гамлет – Я. Геляс
Видання	Літературна газета
Номер	№ 36
Рік видання	06.09.1956
Сторінки	6

Є. Пономаренко у формі «товариської репліки» аналізує виконання Я. Гелясом ролі Гамлета в спектаклі Харківського театру ім. Шевченка. Автор одразу наголошує, що робота актора ще не завершена, але сам факт появи такого образу в репертуарі українського театру та здатність Геляса взятися за одну з найскладніших ролей світової драматургії оцінює дуже високо.

Серед сильних сторін виконання названо темперамент, внутрішню схвильованість, поетичність, щирість і здатність передати емоційне багатство героя. Переконливими є перший монолог, ставлення Гамлета до батька, матері й Офелії, сцена з королевою, діалоги з Полонієм, Розенкранцем, Гільденстерном і могильником. Гамлет Геляса постає палким, діяльним і стрімким — людиною, яку мучать зло й несправедливість світу.

Водночас Пономаренко вважає, що саме філософська сторона образу ще не розкрита повністю. Монолог «Бути чи не бути» не набув необхідної внутрішньої напруги, невиразною лишилася сцена з черепом Йорика; подекуди темперамент актора переходить у надмірний крик. Автор наголошує, що шекспірівський Гамлет — не тільки пристрасний борець, а й поет, художник і мислитель, чиє «неспокійне серце» страждає за все людство.

Завершує Пономаренко статтю закликом до українських режисерів сміливіше ставити Шекспіра й більше довіряти власним акторам. Харківський «Гамлет» для нього є доказом того, що виконавці великих шекспірівських ролей уже є в українському театрі й потребують передусім творчої сміливості та подальшої роботи.

Ключові слова: Є. Пономаренко, Вільям Шекспір, Гамлет, Я. Геляс, Харківський театр ім. Шевченка, Б. Норд, акторське мистецтво, філософія Гамлета, монолог Бути чи не бути, український театр, театральна критика