Автор	Боньковська О.
Назва	Діяльність Олександра Загарова у львівському театрі товариства «Українська бесіда» (8 жовтня 1921—31 травня 1923 років)
Видання	Записки наукового товариства імені Шевченка
Випуск	245
Рік видання	2003
Сторінки	С. 236-239

Дослідження Олени Боньковської присвячене діяльності режисера й актора Олександра Загарова у львівському театрі товариства «Українська бесіда». Особливу увагу авторка приділяє постановці трагедії Вільяма Шекспіра «Отелло», прем’єра якої відбулася у Львові 14 червня 1923 року. Переклад спеціально для вистави було замовлено Михайлові Рудницькому. За твердженням Боньковської, це була не лише перша українська постановка «Отелло» у Львові, а й перша постановка трагедії українською мовою в Україні. Загаров прагнув відійти від традиційної декламаційної манери виконання класичної трагедії та осмислити Шекспіра з позицій сучасного йому театру.

Роль Отелло виконував сам Олександр Загаров. Яго грав Йосип Стадник, і саме його робота дістала найвищу оцінку сучасної критики: створений ним образ називали провідним у виставі, могутнім і монументальним. Дездемону виконувала Надія Рубчаківна; критики відзначали її красу й ліричність, хоча вважали образ надто пасивним, за винятком сильної фінальної сцени смерті. Володимир Блавацький грав Брабанціо, Я. Барничева — Емілію, О. Остою — венеціанського дожа і Кассіо, Іван Гірняк — Монтано, Я. Ярема — першого сенатора і Людовіко, Мар’ян Крушельницький — Родріго. Трактування Крушельницьким Родріго в трагікомічному ключі викликало заперечення критики.

Загалом прем’єру Боньковська оцінює як невдалу: акторський ансамбль був нерівним, темпоритм вистави порушувався через недостатнє знання тексту й залежність акторів від суфлера, а сценічне оформлення не відповідало масштабові задуму. Постановку було скорочено, з неї вилучили низку персонажів. Додатково виставу розтягнула запланована як 25-хвилинна, але фактично годинна вступна доповідь Михайла Рудницького про Шекспіра, внаслідок чого вечір тривав близько п’яти годин. Водночас сучасники наголошували на історичному значенні події: саме входження Шекспіра до репертуару українського театру розцінювалося як важливий крок до освоєння світової класики.

Ключові слова: Шекспір, Отелло, Олександр Загаров, Українська бесіда, Львів, Михайло Рудницький, Йосип Стадник, Надія Рубчаківна, Володимир Блавацький, Іван Гірняк, Мар’ян Крушельницький, Яго, Дездемона, український театр, українські переклади Шекспіра, театральна режисура, постановки, вистави