Автор	Франко І.
Назва	Наш театр
Видання	Народ
Номер	10
Рік видання	1892
Сторінки	137
Передрук	Твори в 50 т. Т. 28. К.: Наукова думка, 1980. С. 284

У статті «Наш театр» Іван Франко розмірковує про суспільне призначення української драматургії та театру. На його думку, драматичний автор повинен широко й уважно спостерігати життя, показувати різні соціальні групи, їхні інтереси, конфлікти та механізми громадської діяльності. Театр має відображати не окремі випадкові явища, а цілісний образ суспільства, включаючи інтелігенцію, духовенство, урядовців, селян та інші верстви.

Розглядаючи проблему національного й мовного реалізму на сцені, Франко згадує Шекспіра як приклад допустимої театральної умовності. Глядача не дивує, що герої драм Шекспіра, Гете чи Шиллера в українському театрі говорять українською мовою, хоча історично вони не могли нею розмовляти. Отже, сценічна мова не мусить механічно копіювати мовну реальність зображуваного середовища. Цей приклад Франко використовує у ширшій дискусії про способи зображення різних національних і соціальних груп в українській драматургії.

Ключові слова: Іван Франко, Шекспір, український театр, українська драматургія, сценічна мова, театральна умовність, реалізм, національний театр, драматична література, рецепція Шекспіра