Автор	Franko І.
Назва	Shakespeare bei den Ruthenen [Франко І. Шекспір в українців]
Видання	Die Zeit
Номер	№ 446
Рік видання	1903
Сторінки	32-34
Передрук	Frakno I. Beiträge zur Geschichte und Kultur der Ukraine. – Berlin: Akademie-Verlag, 1963. – C. 106-112
Переклад	Франко І. Зібрання творів: у 50 т. – Т. 34. – 1981 – С. 379-385

Стаття Івана Франка простежує історію рецепції Вільяма Шекспіра в українській культурі. Автор починає з ширшого історичного огляду української літератури та звертає увагу на те, що окремі сюжетні мотиви, відомі з творів Шекспіра, побутували в українському середовищі ще задовго до безпосереднього знайомства з його драматургією. Серед таких паралелей Франко називає історію Шейлока з договором про фунт м’яса, сюжет про випробування жіночої вірності, пов’язаний з Імогеною, мотив приборкання норовливої жінки та історію короля Ліра.

Початки безпосереднього українського знайомства з Шекспіром Франко пов’язує з Тарасом Шевченком, який під час заслання читав твори англійського драматурга в російському перекладі. Значно масштабнішим етапом став задум Пантелеймона Куліша дати українському читачеві повний переклад Шекспіра. Франко високо оцінює мовний талант, енергію та широту культурних інтересів Куліша, але критично характеризує реалізацію його перекладацького проєкту. Перший том, виданий 1881 року, містив «Отелло», «Троїла і Крессіду» та «Комедію помилок». На думку Франка, перекладам шкодили недостатнє володіння англійською, опора на російські переклади, труднощі з передаванням каламбурів і натяків Шекспіра та надто архаїчна й манірна українська мова.

Після смерті Куліша в його рукописній спадщині залишилося десять повністю перекладених драм: «Гамлет», «Макбет», «Король Лір», «Коріолан», «Юлій Цезар», «Антоній і Клеопатра», «Ромео і Джульєтта», «Приборкання норовливої», «Багато галасу даремно» та «Міра за міру». Завдяки фінансовій підтримці анонімного мецената ці переклади почали видавати у Львові. Франкові було доручено редакторську працю: він звіряв Кулішів текст рядок за рядком з оригіналом, виправляв частину помилок, пояснював складні місця у примітках і додавав до кожної драми вступний нарис із відомостями сучасного шекспірознавства.

Франко також розповідає про створення Шекспірівського фонду: кошти, надані для видання Кулішевих перекладів, та майбутні прибутки від їх продажу мали використовуватися для підтримки українських перекладів класичних творів чужих літератур. Таким чином, історія українського Шекспіра постає у статті частиною ширшого процесу розвитку української літератури, перекладацької культури та входження її до загальноєвропейського літературного простору.

Ключові слова: Шекспір, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, українські переклади Шекспіра, Отелло, Гамлет, Макбет, Король Лір, Коріолан, Юлій Цезар, Антоній і Клеопатра, Ромео і Джульєтта, Приборкання норовливої, Багато галасу даремно, Міра за міру, Шекспірівський фонд, українська шекспіріана, Львів