Назва	«Гамлет» у режисерській майстерні. Розмова з режисером Йосипом Гірняком
Видання	Львівські вісті
Випуск	№ 220
Рік видання	26.09.1943
Сторінки	4

У розмові Йосип Гірняк пояснює творчі принципи львівської постановки «Гамлета» й водночас згадує попередні нереалізовані українські проєкти цієї трагедії. Ще 1932 року «Березіль» планував поставити «Гамлета» в режисурі Курбаса, причому Гірняк мав виконувати головну роль, однак задум не дійшов навіть до репетицій. Пізніше постановка планувалася в Дніпропетровському театрі ім. Шевченка, але також не була здійснена. Для Гірняка львівський «Гамлет» стає частиною ширшого завдання — виховання українського актора на великій європейській класиці.

Окремо йдеться про новий переклад Михайла Рудницького. Гірняк цінує його за сценічність, зрозумілість для глядача й придатність для акторського виконання. Скорочення трагедії не були наперед закладені в переклад: купюри визначалися поступово під час репетицій. У виставі використано також музику М. Лисенка, написану свого часу до «Гамлета» в перекладі М. Старицького.

Своє режисерське трактування Гірняк визначає як переважно реалістичне, хоча визнає присутність певного романтичного начала. Особливо він прагнув підкреслити в Гамлеті волю й активність: герой не є безсилим від природи, а зазнає поразки тому, що обставини виявляються сильнішими за нього. Постановка мала стати не тільки окремим спектаклем, а й поворотом театру до систематичнішої роботи над великим класичним репертуаром.

Ключові слова: Вільям Шекспір, Гамлет, Йосип Гірняк, Львівський Оперний Театр, Курбас, Березіль, Михайло Рудницький, М. Лисенко, М. Старицький, український театр, режисура, сценічна інтерпретація, класичний репертуар