Автор	Гозенпуд А.
Назва	«Для единой страсти…»
Видання	Советская Украина
Номер	177
Рік видання	4 августа 1939
Сторінки	3

А. Гозенпуд рецензує постановку «Отелло» в Театрі імені Шота Руставелі, зосереджуючись передусім на акторських роботах Акакія Хорави в ролі Отелло та Акакія Васадзе в ролі Яго. Виставу автор характеризує як поєднання романтичного піднесення, сильного темпераменту й суворої сценічної форми. Для Гозенпуда саме живе акторське виконання здатне відкрити в Шекспірі більше, ніж численні літературознавчі коментарі.

Особливо високо оцінено Яго у виконанні Васадзе. Актор відмовляється від прямолінійного образу очевидного злочинця: зовнішня добродушна грубуватість приховує цинізм і моральну двоїстість персонажа. У сценах наодинці Яго ніби скидає маску, і саме цей контраст дає глядачеві змогу відчути небезпеку людини, якій довіряють інші персонажі. Виразність міміки, руху й мовлення Васадзе автор вважає особливо переконливою в розкритті психологічного механізму зради.

Хорава, навпаки, створює Отелло благородним, мужнім, розумним і сповненим внутрішньої сили. Гозенпуд нагадує пушкінське визначення Отелло як не стільки ревнивого, скільки довірливого героя й підкреслює, що Хорава не перетворює цю довірливість на простодушність. Складність ролі автор бачить у стрімкому наростанні внутрішнього напруження й необхідності точно розподілити емоційну енергію аж до вибуху пристрасті в центральних сценах трагедії.

Постановка стає для Гозенпуда прикладом творчого принципу Театру Руставелі — мужнього, романтичного й водночас позбавленого зовнішньої красивості театру, що прагне через класику говорити про людину й дійсність. Назва статті відсилає до слів Шота Руставелі про «єдину пристрасть»: цією пристрастю для митців, на думку автора, має бути служіння мистецтвом своїй батьківщині.

Ключові слова: Вільям Шекспір, А. Гозенпуд, Отелло, Яго, Акакій Хорава, Акакій Васадзе, Театр імені Шота Руставелі, Шота Руставелі, акторське мистецтво, сценічна інтерпретація, грузинський театр, психологізм, романтичний театр, театральна критика