Автор	Гозенпуд А.
Назва	Післямова [«Король Лір»]
Видання	Шекспір В. Король Лір / Пер. М. Рильського
Видавництво	К.: Мистецтво
Рік видання	1941
Сторінки	223-238

А. Гозенпуд розглядає «Короля Ліра» через історію тексту, джерел, інтерпретацій і сценічної долі. Він простежує сюжет від Гальфріда Монмаутського, «Дзеркала для правителів», Голіншеда, Спенсера, народної балади й анонімної п’єси про короля Лера до шекспірівської трагедії. Запозичивши старовинний сюжет, Шекспір радикально поглибив його, поєднавши історію Ліра з паралельною лінією Глостера, Едмунда й Едгара.

Центральною проблемою стає духовне переродження Ліра. На початку трагедії він сприймає державу як особисту власність, не знає людей і звик до лестощів. Конфлікт із Корделією народжується не з початкового божевілля, а з деспотизму й нездатності відрізняти слова від справжнього почуття. Лише втрата влади, приниження й страждання руйнують у ньому короля-феодала й пробуджують людину.

Сцена бурі стає переломним моментом: безумний Лір уперше бачить страждання бідних і усвідомлює соціальну несправедливість. Паралельно сліпий Глостер прозріває морально, а Едгар під маскою божевільного й блазень отримують можливість говорити правду. Тема фізичного й духовного прозріння об’єднує обидві сюжетні лінії. Шекспір відмовляється від щасливого фіналу попередніх версій: загибель Корделії й Ліра підкреслює жорстокість світу, але моральна правда залишається на боці їхнього табору.

У заключній частині трагедія визначається як масштабне філософське дослідження держави, влади, сім’ї та феодального суспільства. Окремо Гозенпуд оцінює український переклад М. Т. Рильського: перекладач збільшує кількість рядків заради збереження образної системи Шекспіра, але висока поетичність і сценічність компенсують цю формальну невідповідність.

Ключові слова: А. Гозенпуд, Вільям Шекспір, Король Лір, Лір, Корделія, Гонерілья, Регана, Глостер, Едгар, Едмунд, блазень, феодалізм, влада, безумство, прозріння, соціальна несправедливість, М. Т. Рильський, український переклад