Автор	Гозенпуд А.
Назва	Післямова [«Макбет»]
Видання	Шекспір В. Макбет / Пер. Ю. Корецького
Видавництво	К.: Мистецтво
Рік видання	1940
Сторінки	С. 151-165

А. Гозенпуд розглядає «Макбета» як одну з найстисліших, найдинамічніших і найпохмуріших трагедій Шекспіра. Після текстологічних зауваг і датування твору 1605–1606 роками автор простежує його зв’язок із «Хроніками» Голіншеда. Фабула боротьби за шотландський престол запозичена з хроніки, але Шекспір радикально переосмислює матеріал: зовнішню історію династичного злочину перетворює на психологічну трагедію характеру.

Макбет для Гозенпуда принципово не є природженим злочинцем. На початку це хоробрий, сильний і шанований воїн; саме тому особливо важливо показати поступовий процес його морального переродження. Пророцтва відьом лише виводять на поверхню приховане честолюбство, а леді Макбет додає чоловікові рішучості. Після вбивства Дункана злочин породжує нові злочини: довіра до людей змінюється страхом і жорстокістю, влада виявляється примарною, а сам герой приходить до духовного спустошення.

У філософському плані основною проблемою трагедії автор називає державну владу й тиранію. Макбет гине не через містичну кару, а тому, що проти нього повстає країна: тиранія закономірно породжує ненависть народу. Відьми й фантастичний світ трактуються як художній засіб розкриття реальності, пов’язаний із внутрішнім світом героя та його честолюбством.

Завершує післямову огляд сценічної й музичної історії «Макбета» — від англійського театру XVII–XIX століть і Сіддонс, Гарріка, Россі та Сальвіні до російської й української сцени. Згадано постановку В. Василька в Сталіно 1937 року, оперу Верді та інші музичні інтерпретації. Окремо відзначено новий український переклад Ю. Корецького як точніший і поетичніший за попередні.

Ключові слова: А. Гозенпуд, Вільям Шекспір, Макбет, леді Макбет, Голіншед, відьми, тиранія, державна влада, честолюбство, психологічна трагедія, В. Василько, Джузеппе Верді, Сіддонс, Гаррік, український переклад, Ю. Корецький