Автор	Грім Ф.
Назва	Радянське шекспірознавство за сорок років
Видання	Наукові записки Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького
Том	Т. 27
Рік видання	1957
Сторінки	С. 177-193

Ф. С. Грім пропонує історіографічний огляд радянського шекспірознавства від революційного періоду до середини 1950-х років. Автор виходить із тези, що російська літературно-критична традиція зробила значний внесок у світове вивчення Шекспіра, а радянська наука мала розвинути її на новій методологічній основі. Основними завданнями він називає історичне пояснення творчості драматурга, дослідження гуманізму, народності й реалізму та аналіз художнього методу і характеротворення.

Історія радянського шекспірознавства подається як складний процес із помилками й переглядами. У 1920-х — на початку 1930-х років поширювалися вульгарно-соціологічні схеми: творчість Шекспіра зводили до класових формул, його оголошували ідеологом аристократії або механічно пов’язували окремі твори з вузько витлумаченими соціальними процесами. Перелом автор пов’язує з першою половиною 1930-х років, коли активізувалося вивчення Маркса й Енгельса про Шекспіра, театральні дискусії та нові сценічні роботи.

Серед важливих явищ цього етапу Грім називає статті А. Луначарського, суперечки навколо постановки «Гамлета» у театрі ім. Вахтангова, «Ромео і Джульєтту» О. Попова, Отелло О. Остужева, праці В. Кеменова. Значну роль у подальшому розвитку приписано О. Смирнову й М. Морозову. У післявоєнний час шекспірознавство, за автором, активніше працює над історичною характеристикою Відродження, періодизацією творчості Шекспіра, проблемами гуманізму й реалістичного характеротворення.

Окремо відзначається розвиток українського шекспірознавства: згадано дослідження, пов’язані з І. Франком, появу нових статей та українські сценічні постановки «Гамлета». У підсумку Грім наголошує на необхідності тісної взаємодії літературознавства й театру та на актуальності шекспірівського досвіду для сучасної драматургії. Водночас стаття є характерним документом радянської історіографії: розвиток науки послідовно описується в категоріях марксистсько-ленінської методології та боротьби з «буржуазним» шекспірознавством.

Ключові слова: Ф. С. Грім, Вільям Шекспір, радянське шекспірознавство, історіографія, гуманізм, реалізм, народність, О. Смирнов, М. Морозов, А. Луначарський, О. Остужев, Гамлет, Отелло, українське шекспірознавство, марксистська критика