Автор	Кропивницький М.
Назва	Лист до М. Ф. Комарова від 02.10.1906
Видання	Слабченко Т. М. З листування М. Л. Кропивницького
Видавництво	К: Держ. вид-во України
Рік видання	1927
Сторінки	79-81
Передрук	Кропивницький М. Твори : в 6 т. Т. 6. К.: Державне вид-во художньої літератури, 1960. С. 515-517

Автор	Кропивницький М.
Назва	Лист до Л. Р. Сабініна від 27.02.1907
Видання	Твори : в 6 т. Т. 6.
Видавництво	К: Державне вид-во художньої літератури
Рік видання	1960
Сторінки	С. 520

Автор	Кропивницький М.
Назва	Лист до М. Ф. Сумцова від 19.06.1907
Видання	Твори : в 6 т. Т. 6.
Видавництво	К: Державне вид-во художньої літератури
Рік видання	1960
Сторінки	С. 522-523

Автор	Кропивницький М.
Назва	Лист до О. З. Суслова від 24.01.1908
Видання	Слабченко Т. М. З листування М. Л. Кропивницького
Видавництво	К: Держ. вид-во України
Рік видання	1927
Сторінки	С. 88

Автор	Кропивницький М.
Назва	Лист до Г. І. Маркевича від 11.08.1909
Видання	Твори : в 6 т. Т. 6.
Видавництво	К: Державне вид-во художньої літератури
Рік видання	1960
Сторінки	С. 561

Листування Марка Кропивницького 1906–1909 років документує його роботу над українською версією трагедії Вільяма Шекспіра «Отелло», підготовку тексту до сцени та спроби домогтися його постановки й видання. У листі до М. Ф. Комарова від 2 жовтня 1906 року Кропивницький повідомляє, що вирішив перекладати Шекспіра українською мовою, причому, не знаючи іноземних мов, працюватиме з російських перекладів. Він уже «перелицював» «Отелло» й згадує переклад Пантелеймона Куліша, який давно читав, але вважав написаним надто важкою, несценічною мовою; наступною роботою мав стати «Шейлок».

У 1907 році робота над «Отелло» була завершена і текст отримав дозвіл цензури на постановку. У листі до М. Ф. Сумцова від 19 червня Кропивницький прямо зазначає, що переклав трагедію українською «звичайно, з російської», одержав із цензури примірник із дозволом на виставу й просить адресата оцінити його працю та відверто сказати, чи варто йому далі працювати в цьому напрямі. Єдиний наявний примірник він спеціально дав переписати; водночас скаржиться на численні помилки переписувачів, які ще погано володіли українським письмом.

Листування свідчить і про конкретні плани сценічного втілення трагедії. 27 лютого 1907 року Кропивницький надсилає «Отелло» Л. Р. Сабініну й просить переписати текст, але не передавати суфлерові цензурний примірник, оскільки такі примірники легко псувалися. Він також не хотів, щоб хтось інший поставив його «Отелло» раніше Сабініна. У листі до О. З. Суслова від 24 січня 1908 року Кропивницький уже прямо пропонує здійснити постановку в Петербурзі: сам готовий приїхати й зіграти Брабанціо, після чого театр міг би продовжувати виставу власними силами. У листі названо й запропоновані автором умови оплати за його участь і подальше використання п’єси.

Останній етап, зафіксований у листах, стосується друку перекладу. 11 серпня 1909 року Кропивницький звертається до Г. І. Маркевича з питанням, чи візьметься той видати його «Отелло». Автор наголошує, що дуже хотів би побачити переклад надрукованим і що ним цікавиться чимало людей. Він також повідомляє, що має ще приблизно десяток п’єс, які могли б скласти четвертий том його творів. У сукупності листи показують «Отелло» Кропивницького не як випадковий літературний експеримент, а як багаторічний театрально-перекладацький проєкт: текст було створено для сцени, проведено через цензуру, запропоновано конкретним театральним діячам для постановки й згодом підготовлено до можливого друку.

Ключові слова: Шекспір, Отелло, Марко Кропивницький, Брабанціо, Пантелеймон Куліш, українські переклади Шекспіра, переклад з російської, український театр, цензура, театральна постановка, Л. Р. Сабінін, М. Ф. Сумцов, О. З. Суслов, Г. І. Маркевич, видання перекладу, листування