Назва	«Макбет» у Курбаса
Видання	Харьковский пролетарий
Рік видання	30 мая 1924
Сторінки	6

Автор рецензії розглядає курбасівського «Макбета» як радикальне переосмислення шекспірівської трагедії. Герої й злочинці шотландського народного епосу, які у Шекспіра зберігають міфічну й легендарну масштабність, у постановці Курбаса перетворюються на реальні, майже побутові постаті. Особливо різкою є зміна образу відьом: замість таємничих провісниць долі вони стають майже комічними персонажами.

Саме тут рецензент бачить і головний успіх, і головну втрату вистави. Курбасові вдалося наблизити стару трагедію до сучасного світогляду й звільнити її від архаїчної сценічної патетики, але водночас послаблено масштаб шекспірівської трагедії та силу її містичного й фатального начала.

Натомість високо оцінено постать блазня, його гострий гумор і безпосередній контакт із публікою. Схвально характеризується також зовнішнє оформлення спектаклю: конструкція Меллера, складна система сценічних майданчиків і паралельних місць дії, умовні написи на кшталт «поле» чи «замок», а також яскраві й прості костюми. Автор сприймає сценографію як органічну частину курбасівського режисерського задуму.

Ключові слова: Шекспір, Макбет, Лесь Курбас, Березіль, Вадим Меллер, відьми, блазень, сценографія, театральна умовність, модернізація класики, український театр, театральна критика, постановки, вистави