Німчук І. Великий день українського театру у Львові. Вільям Шекспір: Гамлет – трагедія на 5 дій
| Автор | Німчук І. |
|---|---|
| Назва | Великий день українського театру у Львові. Вільям Шекспір: Гамлет – трагедія на 5 дій |
| Видання | Краківські Вісті |
| Номер | ч. 214 |
| Рік видання | 1943 |
| Сторінки | 3-4 |
Ключові слова: Шекспір, Гамлет, Гірняк, Блавацький, Львівський оперний театр, вистава, постановка
Нарешті дочекались і ми свого свята: вистави “Гамлета” українського мовою. Скільки театрів у світі ставило і ставлять цю живу трагедію живої людини, скільки людей захоплювались цим геніальним твором, скільки учених цілого світу додавало до нього свої коментарі, збагачуючи ними літературу про Шекспіра, а наскрізь ненормальні умовини, серед яких жив наш нарід, не давали спромоги українським театрам виставити цей твір аж до нашого часу. І хоч з думкою про виставу на своїй сцені виготовив ще в 70-х рр. мин. стол. свій переклад “Гамлета” Михайло Старицький на Придніпрянщині, а на Галичині зробив це саме для театру “Бесіди” Юрій Федькович. Та проте труднощів було стільки, що “Гамлета” ні на одному, ні на другому перекладі наші глядачі на сцені не побачили. Вже більше щастя мали на українській сцені інші п’єси Шекспіра: нам відомо, що в Галичині у постанові Загарова йшов “Отелло”, а на Придніпрянщині, в постанові найкращих режисерів — “Макбет”, “Сон літньої ночі”, “Багато шуму з нічого”, “Цокотухи з Віндсору”. В постанові Курбаса мала йти ще й трагедія “Ромео і Джульєтта”, відбулася вже була навіть генеральна проба цієї п’єси, та до прем’єри її не допустили денікінці.
Вчорашня вистава “Гамлет” мала всі ознаки великої прем’єри: театр виповнений ущерть, настрій повний очікування. Коли ж почалася вистава, то з розвитком драматичної акції на сцені зросла й напруга серед глядачів, яка вилилась остаточно в їх спонтанній овації для всього акторського ансамблю, зокрема для виконавця головної партії, дир. В. Блавацького та режисера Й. Гірняка, після третьої дії. Як буває на прем’єрах, чолових виконавців обдаровано повними кошами квітів, а по виставі признавали всі загально, що Львівський Театр, зваживши його мистецькі можливості, зробив максимум зусилля, даючи таку виставу “Гамлета”, яка приносить йому велику честь і славу.
Львину заслугу в цій виставі має, очевидно, її режисер Йосип Гірняк. Мало хто уявляє собі, який велетенський вклад праці, скільки звання і нервів коштує така вистава саме для режисера. Коли ж усе пішло так успішно, коли львівські актори, не звичні до такого, під кожним оглядом важкого, класичного твору, впорались як слід зі своїми нелегкими ролями і дали нам такі задовільні, подекуди навіть знамениті типи, що всі приявні покидали театр під вражінням цієї п’єси, то за це повне признання належиться передусім талановитому і досвідченому режисерові.
Ролю Гамлета, що вимагає незвичайного акторського (також пам’ятевого) зусилля, керував дир. В. Блавацький. Гамлет, як його змалював Шекспір, складається з двох різних “я”, наче двійняк: одне “я” в ньому пасивне, друге активне, а до них можна додати ще й третє, ще маскує два перші акторською грою, на межі свідомого і несвідомого божевілля. З одного боку, маємо юнака, що здригається огидної дійсности, що готов накласти на себе руку, або відійти зі світу без жалю, коли так схоче доля, з другого маємо напів мудреця-філософа, вдвоє страшного. Таку трагічну постать, такого розбитого зневіреного в людей Гамлета і показав нам Блавацький з великим творчим мистецтвом. Словом — це була справді велика креація.
Майже кожна інша постать у “Гамлеті” має власне обличчя і своєю дією наче б виразніше підкреслювала своєрідну появу центрального героя. Найбільшим контрастом і головним противником Гамлета є король Клавдій. Ці відповідальну ролю грав артист Б. Паздрій, що зробив з короля не тільки падлюку, пияка і низького злочинця, але й людину сильної волі, яка знає чого хоче і вміє панувати. Гертруда, королева і мати Гамлета, постать уся пасивна і доволі бліда, в інтерпритації В. Левицької вийшла несвідомою великого злочину короля. Вся її постать і гра мимохіть вияснювали, чому задля такої жінки, зважився Клавдій на братовбивство. Друга жіноча постать, Орферія значно складніша: це наївна красуня, вихована в пошані до традиційних форм, дівчина добра, м’яка, несмілива. Її батько Полоній має два обличчя: одно дома, як батько своїх дітей, друге як придворний плазун. В інтерпретації Івана Гірняка, Полоній-батько був наскрізь природний, добрий, розумний, з великим життєвим досвідом; Полоній-дворянин вийшов слабше, був замало комічний у своїх смішних, підлабузницьких позах і поступках. В ролі Горація, найвірнішого Гамлетового приятеля, виступив І. Лісненко. Ця постать виходить на сцені звичайно блідо, але в інтерпретації Лісненка побачили ми людину дуже безпосередню, спокійну, природну, людину з ніжним серцем і чистим характером, яке розуміє Гамлета до останньої хвилини його життя. Глядачі добре зрозуміли, чому Гамлетові після всіх розвіяних ілюзій залишилась тільки дружба з Горацієм.
Навіть невеликі ролі в “Гамлеті” немаловажні і в них можна зробити живі постаті. Доказав це Я. Геляс, що в сценці на сцені показав справді високе акторське мистецтво. Доказав це й артист П. Сороха, що в ролі гробокопа мудрагеля створив дуже цікаву, наскрізь реалістичну креацію.
В цілком дрібних ролях виступили: В. Мельник, З. Чайківський, О. Гасюк, Я. Рудакевич, І. Кудла , С. Залеський, А. Борисевич та П. Крупник і багато інших в ролях вельмож, дам, офіцерів, моряків, акторів, слуг і т.д.
Що до оформлення сцени, за яке відповідає Мирослав Григоріїв, то воно продумане оригінально, хоч на думку декого, надто скромне. Можливо, що ця скромність зумовлена відсутністю відповідного матеріалу, що у воєнних часах зрозуміле. Костюми видержані вповні у стилі епохи. Музика Миколи Лисенка, доповнена Л. Туркевчем, добре віддає настрій.
Ще декілька слів про переклад М. Рудницького. Не було на залі глядача, який не призвав би, що переклад п’єси ядерний і зрозумілий та ясний для кожного. Справді цей переклад, роблений з думкою про сценічну виставу, може стати зразком для перекладу інших клясичних п’єс на українську мову.
В цілому львівська вистава “Гамлет” дуже вдатна і за ту мистецьку насолоду, що її тепер переживають глядачі, належиться управу театру та всім виконавцям щира подяка.