Автор	Ривкіс Я. Ф.
Назва	Іван Франко — дослідник російської та зарубіжної літератур
Видання	Наукові записки Житомирського державного педагогічного інституту
Том	№ 10
Рік видання	1959
Сторінки	148-160

У поданому фрагменті ширшої праці Я. Ривкіса основну увагу приділено Іванові Франку як дослідникові англійської літератури, передусім Шекспіра. Автор характеризує Франка як одного із засновників українського шекспірознавства й наголошує на його розумінні Шекспіра як великого реаліста, знавця людської психології та творця повнокровних характерів. Основним джерелом для реконструкції Франкових поглядів є передмови до перекладів Шекспіра, де розглядаються джерела п’єс, способи їх переробки, композиція, характери та зв’язок драматургії з історичним життям Англії.

Докладніше аналізуються Франкові інтерпретації «Гамлета», «Короля Ліра», «Приборкання гострухи», «Макбета», «Юлія Цезаря», «Антонія і Клеопатри», «Венеціянського купця» та «Коріолана». Ривкіс підкреслює Франкову увагу до психологічного поглиблення запозичених сюжетів і до конкретно-історичної зумовленості шекспірівських образів. Особливе місце посідають еволюція Ліра, роль фантастичного у «Макбеті» та співвідношення «Юлія Цезаря» з політичною атмосферою єлизаветинської Англії. Водночас стаття має виразну радянську ідеологічну рамку: автор полемізує з «буржуазним» шекспірознавством і оцінює окремі Франкові положення з позицій марксистського літературознавства.

Ключові слова: Іван Франко, Шекспір, українське шекспірознавство, реалізм, Гамлет, Король Лір, Макбет, Юлій Цезар, Антоній і Клеопатра, Венеціянський купець, Коріолан