Автор	Старицька-Черняхівська Л.
Назва	Відгуки життя (М. П. Старицький)
Видання	Театр
Випуск	№ 11
Рік видання	1940
Сторінки	18-24
Джерело	https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2127

Мемуарна стаття Л. Старицької-Черняхівської присвячена життю її батька Михайла Старицького й поєднує родинні спогади з історією українського громадського, літературного й театрального руху другої половини XIX століття. Для історії українського Шекспіра особливо цінними є безпосередні свідчення авторки про переклад «Гамлета», його аматорське сценічне втілення та суспільну реакцію на появу української версії трагедії.

Старицька-Черняхівська згадує приватні вистави «Гамлета» 1878 року: одну в помешканні М. В. Лисенка, другу — в О. Я. Кониського. Виконували не всю трагедію, а окремі сцени, серед яких розмова Гамлета з матір’ю, божевілля Офелії, епізод із Полонієм та монолог «Жити чи не жити?». Гамлета грав М. Старицький, Офелію — О. Лисенко, Полонія — М. Лисенко. Авторка докладно згадує навіть сценічне оформлення: темні килими на стінах, старовинні меблі, воскові свічки й історичні костюми. Вона наводить і родинний комічний спогад про М. Лисенка-Полонія, який після «вбивства» за килимом, засліплений світлом, машинально затулив очі рукою.

Не менш цінні відомості стосуються самого перекладу. Попри Емський указ, цензурні переслідування й загальну атмосферу тиску, Старицький продовжив роботу і видав «Гамлета». Російська чорносотенна преса розгорнула проти нього кампанію, приписавши йому пародійний варіант монологу «Бути чи не бути, ось в чім заковика». Цю вигадку роками повторювали в пресі, доки Старицький не домігся судового засудження одного з авторів наклепів.

Старицька-Черняхівська також передає власне формулювання перекладацького принципу батька: його метою було передати «всі тонкості тонів первотвору тими ж самими барвами», не обминати складні місця й не замінювати їх довільним переказом. Для нього переклад Шекспіра був водночас літературною працею і практичним доказом повноцінності української мови як мови світової класики.

Ключові слова: Л. Старицька-Черняхівська, Михайло Старицький, Вільям Шекспір, Гамлет, український переклад, український театр, Микола Лисенко, Офелія, Полоній, аматорська вистава, Київ, Емський указ, цензура, Киевлянин, українська мова, історія перекладу