Автор	Возняк М. С.
Назва	Гервінусів «Шекспір» в очах П. Куліша
Видання	Збірник заходознавства
Том	2
Видавництво	Харків- Київ: Держ. вид-во України
Рік видання	1930
Сторінки	165-176

Михайло Возняк досліджує маловідомий епізод шекспірівських зацікавлень Пантелеймона Куліша — його працю над перекладом фрагмента фундаментального дослідження Георга Готфріда Гервінуса про Шекспіра. Автор реконструює історію рукопису за листуванням Куліша, Івана Белея, Івана Франка, Івана Пулюя та інших сучасників і пов’язує його з наміром Куліша опублікувати у львівському журналі «Світ» матеріал, який мав познайомити українського читача з тим, як високо німецька критика оцінювала Шекспіра.

Центральну частину статті становить публікація досі недрукованого Кулішевого тексту «Як велико цінують Шекспіра німці», що являє собою переклад і виклад думок Гервінуса. Шекспір постає тут не лише як великий поет, а як своєрідна практична школа життя: його творчість поєднує фантазію з тверезим розумом, підносить людину над буденністю й водночас привчає її діяти в реальному світі. Особливе значення надається моральній силі Шекспіра, його знанню людської природи та здатності охопити найрізноманітніші історичні епохи, суспільні стани й форми приватного та політичного життя.

Значне місце у викладі Гервінуса займає історія німецького шекспіризму. Від Лессінга, Віланда й молодих Гете та Шиллера німецька література поступово переходить від захоплення окремими красотами Шекспіра до розуміння цілісності його драматургії. Особливо високо оцінено Гетеве тлумачення «Гамлета» та перекладацьку традицію, кульмінацією якої став переклад Шлегеля. Саме німецька рецепція, за Гервінусом, допомогла подолати класицистичне уявлення про Шекспіра як «неправильного» природного генія і побачити продуманість та художню організацію його творів.

Возняк розглядає цей рукопис як важливе свідчення шекспірівських інтересів Куліша та його прагнення включити українського читача в європейську традицію осмислення Шекспіра. Водночас стаття документує літературне середовище початку 1880-х років, редакційні стосунки Куліша зі «Світом» і Франком та один із нереалізованих видавничих задумів письменника.

Ключові слова: Вільям Шекспір, Михайло Возняк, Пантелеймон Куліш, Георг Готфрід Гервінус, Іван Франко, Іван Белей, Іван Пулюй, Світ, німецьке шекспірознавство, шекспіризм, Гамлет, Гете, Лессінг, Шлегель, переклад, рецепція Шекспіра, українсько-німецькі літературні зв’язки