Назва	Антипатріотична група театральних критиків та її прихвосні
Видання	Літературна газета
Рік видання	17 лютого 1949
Сторінки	3

Стаття належить до радянської кампанії кінця 1940-х років проти так званого «безрідного космополітизму» й переносить її на українську театральну критику. Автори виходять із постановки «Правди» про «антипатріотичну групу театральних критиків» і звинувачують частину українських рецензентів та літературознавців у формалізмі, естетстві, орієнтації на західну культуру, недооцінці російської та української реалістичної традиції й недостатній «партійності» критики.

Особливо гостро засуджується критичний метод, який аналізує форму, режисерські прийоми, психологію й естетичну структуру вистави поза прямою ідеологічною оцінкою. У статті атакуються конкретні театральні критики, їхні попередні рецензії та діяльність у театральних установах; негативно оцінюється їхній вплив на репертуар, режисуру й театрознавчу освіту. Протиставлення «реалізму» формалізмові та «радянського патріотизму» космополітизмові стає основним критерієм оцінки мистецтва.

Матеріал важливий передусім як документ ідеологічного тиску на українську театральну й літературну критику кінця 1940-х років. Він показує, як професійна дискусія про форму, класичний репертуар, переклад і режисерську інтерпретацію була переведена в площину політичних звинувачень, а вимога «партійності» проголошена обов’язковою нормою театрознавства.

Ключові слова: театральна критика, український театр, космополітизм, формалізм, радянський патріотизм, партійність, реалізм, ідеологічна кампанія, театрознавство, репертуарна політика, радянська культурна політика, Гозенпуд, Шамрай