Автор	Родзевич С. І.
Назва	Вільям Шекспір
Видання	Вільям Шекспір
Рік видання	1939
Сторінки	13-63

С. І. Родзевич пропонує масштабне історико-літературне прочитання Шекспіра, послідовно протиставляючи його традиціям тогочасного «буржуазного шекспірознавства». Автор критикує психологічні, культурно-історичні та філософські системи, які, на його думку, відривають шекспірівські образи від конкретної історичної епохи. Натомість творчість Шекспіра розглядається як художнє відображення складного переходу від феодального до буржуазного суспільства, суперечностей англійського Відродження та соціального життя народу.

Основними рисами Шекспіра Родзевич вважає реалізм, гуманізм і народність. В ранніх комедіях проблема вільного кохання протиставляється сімейному й суспільному примусу; «Сон літньої ночі» поєднує цю тему з народною фантастикою та сатирою на театральну умовність. В історичних хроніках автор бачить не апологію абсолютної монархії, а пошук такого правителя, який пов’язаний із народом і служить інтересам країни. Саме в цьому контексті аналізуються Генріх V, Фальстаф і політична проблематика історичних драм.

У великих трагедіях Родзевич простежує загострення суперечностей Шекспірового гуманізму. Лір через особисте страждання відкриває страждання бідних і соціальну несправедливість; Макбет демонструє моральне переродження людини під владою честолюбства; «Гамлет» перетворює середньовічний сюжет про помсту на філософське дослідження світу, де гуманістична особистість стикається зі старими феодальними нормами й новими суспільними відносинами. Особливу увагу Родзевич приділяє близькості способу мислення Гамлета до беконівської критичної індукції — прагнення перевіряти явища досвідом і не приймати нічого на віру.

У заключному узагальненні Шекспір постає як художник перехідної доби, що «тримає дзеркало перед природою» й відбиває водночас світло визволеного людського розуму та темні тіні нового світу приватного інтересу й влади грошей. У «Бурі» Родзевич бачить своєрідне синтетичне повернення основних мотивів творчості драматурга — від бурі великих трагедій до поетичної фантастики ранніх комедій. Попри історичні обмеження світогляду Шекспіра, його гуманізм трактується як глибоко народний і спрямований проти насильства, соціальної несправедливості та приниження людини.

Ключові слова: Вільям Шекспір, С. І. Родзевич, реалізм, гуманізм, народність, Відродження, шекспірознавство, Сон літньої ночі, Генріх V, Фальстаф, Король Лір, Макбет, Гамлет, Буря, Коріолан, Френсис Бекон, соціальна історія, історичні хроніки, народні маси, радянське літературознавство