Автор	Лейн О. С.
Назва	Гуманізм Шекспіра
Видання	Вільям Шекспір
Рік видання	1939
Сторінки	65-123

О. С. Лейн ставить за мету розкрити гуманізм як центральну світоглядну й художню основу творчості Шекспіра. Праця починається широким оглядом місця драматурга у світовій культурі та історії театру: автор простежує його вплив на письменників, композиторів, художників і акторів різних країн, розглядає сценічну традицію від англійського театру XVI–XVII століть до російської та радянської сцени. Шекспір постає передусім як драматург театру, чиї характери повністю розкриваються в живому сценічному втіленні.

Історичною основою Шекспірового гуманізму автор вважає Відродження — епоху визволення особистості від середньовічної схоластики, розвитку науки, матеріалістичної думки та нового ставлення до земного життя. Гуманізм трактується не як абстрактна доброзичливість, а як утвердження цінності людини, свободи думки й почуття та активний спротив усьому, що принижує людську особистість. У характерній для радянської ідеології 1930-х років концепції Лейн прагне безпосередньо пов’язати гуманізм Ренесансу з поняттям «соціалістичного гуманізму».

Основна частина праці побудована на аналізі шекспірівських образів і конфліктів. Річард III, Макбет, Яго та Едмунд уособлюють різні форми владолюбства, зради й морального розкладу; Коріолан — відрив сильної особистості від народу; Лір через страждання приходить до розуміння соціальної несправедливості й людської солідарності. У «Венеціанському купці» та «Отелло» Лейн підкреслює захист людської гідності незалежно від расового чи національного походження, у «Тімоні Афінському» — викриття влади грошей, а в «Мірі за міру», «Марних зусиллях кохання» та «Ромео і Джульєтті» — боротьбу природного людського почуття із законом, традицією й суспільним примусом.

Шекспірівський гуманізм у підсумку постає як активна, дієва сила, нерозривно пов’язана з реалізмом. Драматург не підмінює суперечливу дійсність ідеальним світом, а показує, як високі людські прагнення стикаються з насильством, соціальною нерівністю, владою грошей і політичним деспотизмом. Завершальні сторінки праці безпосередньо актуалізують Шекспіра в антифашистському й радянському контексті: його спадщина проголошується частиною боротьби за свободу думки, культуру та людську гідність.

Ключові слова: Вільям Шекспір, О. С. Лейн, гуманізм, гуманізм Шекспіра, реалізм, Відродження, Ренесанс, людина, свобода особистості, народність, Річард III, Макбет, Яго, Коріолан, Король Лір, Отелло, Шейлок, Тімон Афінський, Ромео і Джульєтта, Міра за міру, соціальна несправедливість, антифашизм, радянське шекспірознавство