Автор	Гозенпуд А. А.
Назва	Шекспір і музика
Видання	Вільям Шекспір
Рік видання	1939
Сторінки	175-238

У великій праці «Шекспір і музика» А. Гозенпуд досліджує як музичний світ самого Шекспіра, так і багатовіковий вплив його драматургії на європейську та російську музику. Автор запроваджує поняття «шекспіризації» — творчого засвоєння повнокровності характерів, драматичної правди, пристрасності й реалізму Шекспіра засобами іншого мистецтва.

Початкові розділи присвячено музичній культурі Англії XVI–XVII століть, народним баладам, мадригалам, інструментальній і театральній музиці. Гозенпуд показує, наскільки органічно музика входить у п’єси Шекспіра: герої співають, грають на інструментах, говорять про музику, а пісні й музичні епізоди стають частиною драматичної композиції. У «Венеціанському купці», «Дванадцятій ночі», «Бурі» та інших творах автор бачить цілу філософію музики як образу гармонії, здатної пом’якшувати пристрасті й відновлювати внутрішню рівновагу.

Друга велика тема — музична рецепція Шекспіра. Гозенпуд простежує її від ранніх англійських переробок і Перселла через романтичну програмну музику до Берліоза, Верді, Балакірева й Чайковського. Особливо високо оцінюються ті композитори, які не просто використали шекспірівський сюжет, а намагалися музичними засобами відтворити психологічну й філософську структуру твору.

Завершується праця оглядом російської та радянської музичної шекспіріани — творів Балакірева, Чайковського, Асаф’єва, Шапоріна, Прокоф’єва, Шостаковича, Хрєннікова та інших. Таким чином, Шекспір постає у Гозенпуда не лише постачальником сюжетів, а одним із чинників розвитку музичної драматургії, програмності та реалістичної музичної мови.

Ключові слова: Вільям Шекспір, А. Гозенпуд, музика, шекспіризація, музика в Шекспіра, англійська музика, народна балада, мадригал, опера, програмна музика, Берліоз, Верді, Балакірев, Чайковський, Прокоф’єв, Шостакович, Ромео і Джульєтта, Король Лір, Гамлет, Буря