Автор	Кисіль О.
Назва	Новий український театр
Видання	Життя і революція
Випуск	4
Рік видання	1925
Сторінки	40-44

Олександр Кисіль розглядає розвиток нового українського театру після революції, простежуючи шлях від «Молодого театру» й ранніх експериментів Леся Курбаса до театральних колективів першої половини 1920-х років. Головними рисами нового театру він вважає розрив із побутово-етнографічною традицією, активну режисерську інтерпретацію, пошуки умовної сценічної форми, конструктивізм, символізацію та прагнення відповідати новим суспільним і художнім вимогам.

Показовим прикладом цієї тенденції для Кисіля є постановка «Макбета». Навіть стара шекспірівська трагедія, пише він, мусила «одягти на себе вимоги часу» й частково перетворитися на буфонаду. Оцінює результат автор доволі різко: Шекспір, за його словами, «не витримав операції», а сама постановка провалилася.

Водночас Кисіль не вважає цей сценічний провал головним. Для нього важливішим є сам режисерський намір — бажання не механічно відтворювати класичний текст, а активно переосмислювати його відповідно до сучасності. Тому «Макбет» постає в статті одночасно як приклад небезпек радикальної режисури і як доказ принципово нового ставлення українського театру до класики.

Ключові слова: Шекспір, Макбет, Лесь Курбас, Олександр Кисіль, Березіль, Молодий театр, новий український театр, режисура, буфонада, модернізація класики, театральний експеримент, український театр