Автор	Борщаговський О.
Назва	Генріх IV
Видання	Театр
Випуск	№ 1
Рік видання	1939
Сторінки	38-44
Джерело	https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2112

Олександр Борщаговський розглядає «Генріха IV» як найповніше втілення жанру шекспірівської історичної хроніки. На початку статті він торкається проблеми авторства історичних драм Шекспіра, їхніх джерел і попередників та простежує розвиток англійської хроніки від ранніх драматичних дослідів до творів Марло. На цьому тлі «Генріх IV» постає як твір, у якому історичний матеріал, народні перекази й попередня драматична традиція перетворені на живу й багатопланову картину епохи.

Борщаговський наголошує, що Шекспір поводиться з історією передусім як художник, а не як літописець. Він вільно змінює хронологію, пропускає важливі з погляду історика події та концентрується на тих характерах і конфліктах, через які можна виявити головні сили епохи. Саме тому автор пропонує шукати історичну концепцію Шекспіра не в буквальній точності фактів, а в системі персонажів, їхніх пристрастях, діях і взаєминах із суспільством.

У центрі політичної проблематики статті — постаті Генріха IV та принца Галя. Борщаговський відкидає трактування шекспірівських хронік як простого засудження будь-якої узурпації: значення правителя, на його думку, визначається передусім історичною роллю, здатністю забезпечити державний порядок і спиратися на підтримку народу. Генріх IV характеризується як мудрий і проникливий політик, а принц Галь — майбутній Генріх V — як розвиток шекспірівського ідеалу монарха.

Велике місце відведено Фальстафу, якого Борщаговський вважає одним із найвизначніших образів усієї шекспірівської драматургії. Автор простежує його літературних попередників — від хвалькуватого воїна Плавта до Панурга Рабле, але наголошує на самостійності й життєвій повноті шекспірівського характеру. У Фальстафі поєднані риси феодального рицаря, декласованого авантюриста й людини нового часу; його скептицизм, дотепність і руйнування усталених моральних формул роблять його значно складнішим за звичайний комічний тип. У підсумку «Генріх IV» трактується як твір, що поєднує історичну думку, філософську проблематику, реалізм, комічне й драматичне начало та гуманістичний світогляд Відродження.

Ключові слова: Вільям Шекспір, Олександр Борщаговський, Генріх IV, історичні хроніки, Фальстаф, принц Галь, Генріх V, Готспер, узурпація, престолонаступництво, історія Англії, реалізм, Відродження, гуманізм, історична драма