Автор	Лейн О.
Назва	Шекспір у руставелівців
Видання	Театр
Випуск	№ 5
Рік видання	1939
Сторінки	13-15
Джерело	https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2116

О. Лейн аналізує «Отелло» грузинського театру ім. Шота Руставелі, показаного київському глядачеві під час шекспірівського ювілею. Головну увагу приділено двом центральним акторським роботам — А. Хораві в ролі Отелло та А. Васадзе в ролі Яго. Автор відкидає спрощене визначення «Отелло» як трагедії ревнощів і підтримує ширше трактування вистави як трагедії людини, обманутої не тільки Яго, а й усім своїм життєвим досвідом та людським оточенням.

Отелло Хорави постає благородним, розумним, мужнім воїном і гуманістом, у якому пристрасть не знищує інтелекту. Особливо високо Лейн оцінює акторське мовчання, пластику, погляд і внутрішню роботу героя: трагедія розгортається як поступове руйнування його довіри до світу. Водночас Яго Васадзе — не мелодраматичний лиходій, а складний, розумний, психологічно переконливий персонаж, який майстерно приховує за маскою скромності й відданості зраду, заздрість та честолюбство.

Сильнішою стороною вистави критик вважає саме відмову акторів і режисера від вульгарно-соціологічних схем. Попри декларативні спроби пояснити трагедію діями венеціанського сенату й колоніальної політики, сценічне виконання повертається до живого Шекспіра — до багатства характерів, психологічної правди та могутності пристрастей. Саме тому «Отелло» театру Руставелі оцінюється як одна з визначних шекспірівських вистав радянської сцени.

Ключові слова: Вільям Шекспір, О. Лейн, Отелло, Яго, А. Хорава, А. Васадзе, театр ім. Шота Руставелі, грузинський театр, сценічна інтерпретація, акторське мистецтво, психологізм, театральний реалізм, театральна критика