Іваненко Ю. Елементи комічного в трагедіях Шекспіра
| Автор | Іваненко Ю. |
|---|---|
| Назва | Елементи комічного в трагедіях Шекспіра |
| Видання | Театр |
| Випуск | № 3 |
| Рік видання | 1939 |
| Сторінки | 22-26 |
| Джерело | https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2114 |
📄 PDF-документ:
Ю. Іваненко досліджує поєднання трагічного й комічного як одну з основних особливостей драматургії Шекспіра. Джерела цього принципу автор знаходить в англійському народному й містеріальному театрі, який не визнавав суворого жанрового поділу. Шекспір успадкував традицію блазнів, фарсових епізодів, грубуватих жартів і комічних інтермедій, але підпорядкував їх загальному задумові трагедії.
На матеріалі «Короля Ліра», «Гамлета», «Макбета», «Отелло» та «Ромео і Джульєтти» Іваненко показує різні функції комічного. Блазень Ліра, могильщики в «Гамлеті», воротар у «Макбеті», Мамка й слуги в «Ромео і Джульєтті», Родріго й Полоній не просто дають глядачеві перепочинок: їхній гумор коментує дію, сатирично розкриває суспільне середовище, відтіняє характери головних героїв і часом безпосередньо підводить до головної ідеї трагедії.
Комічне й трагічне у Шекспіра, за Іваненком, не механічно чергуються, а утворюють своєрідний контрапункт. Комічні сцени можуть передувати катастрофі, з’являтися після найнапруженіших моментів або вплітатися безпосередньо в трагедійну дію. У підсумку автор трактує цей «фальстафівський фон» як засіб конкретизації й поглиблення трагедії та як один із проявів народності й демократизму Шекспірового мистецтва.
Ключові слова: Вільям Шекспір, Ю. Іваненко, комічне, трагедія, гумор, народний театр, народність, Король Лір, Гамлет, Макбет, Отелло, Ромео і Джульєтта, блазень, могильщики, воротар, фальстафівський фон, комічне і трагічне