Автор	Безушко В.
Назва	Віл’єм Шекспір – республіканець?
Видання	Записки товариства імені Шевченка
Випуск	Т. 153
Рік видання	1935
Сторінки	99-163

Володимир Безушко досліджує політичні та суспільні погляди Шекспіра через створені ним образи королів і правителів. Вихідним питанням праці є те, чи можна вважати Шекспіра республіканцем, однак автор розглядає його значно ширше: з’ясовує ставлення драматурга до монархії, законності влади, суспільної ієрархії, узурпації, особистих заслуг володаря та його відповідальності перед державою. Королівські постаті Шекспіра зіставляються з історичними джерелами й політичною дійсністю Англії часів Єлизавети I та Якова I.

Особливу увагу Безушко приділяє історичним драмам. Річард II постає як слабкий правитель, що спирається на уявлення про божественне походження королівської влади, але виявляється нездатним реально керувати державою; Генріх IV, навпаки, є здібним і практичним узурпатором, який завдяки політичному хисту утримує владу. В Генріхові V дослідник бачить один із найповніших Шекспірових образів ідеального короля — хороброго, діяльного, патріотичного й здатного підпорядкувати особисті інтереси державним. Генріх VI уособлює безсилля доброчесності без політичної енергії, а Річард III — крайній тип тирана, в якому інтелектуальна сила поєднується з моральною нікчемністю.

Простежуючи середню добу творчості Шекспіра, автор переходить до «Гамлета», «Юлія Цезаря», «Макбета», «Короля Ліра», «Троїла і Крессіди» та інших драм. Тут проблема влади дедалі тісніше пов’язується з моральною кризою особистості й суспільства. Гамлет і Брут постають ідеалістами, нездатними повністю пристосуватися до зіпсутого світу; Макбет демонструє руйнівні наслідки злочинного здобуття влади; Лір проходить через страждання й моральне очищення. У «Троїлі і Крессіді» Безушко особливо підкреслює Шекспірову вимогу порядку, права й суспільної ієрархії, протиставлених сваволі та пануванню грубої сили.

У пізніх творах, передусім у «Бурі», дослідник бачить перехід Шекспіра від песимістичного бачення суспільства до ідеї гармонії, морального порядку, прощення й відповідального правління. Просперо постає як один із пізніх ідеалів володаря — освічений, розумний і здатний поєднувати владу з моральною відповідальністю. У підсумку Безушко не називає Шекспіра республіканцем у прямому значенні: драматург визнавав необхідність монархії й суспільного порядку, але не був безумовним прихильником монархічного принципу. Він засуджував деспотизм і владу, що спирається лише на походження, та наполягав на особистій заслузі, здібності, справедливості й служінні державі. Політичні погляди Шекспіра автор зрештою підпорядковує його головній якості — здатності глибоко пізнавати й художньо відтворювати людську природу.

Ключові слова: Вільям Шекспір, Володимир Безушко, монархія, республіканізм, король, влада, держава, політичні погляди Шекспіра, історичні драми, Річард II, Річард III, Генріх IV, Генріх V, Генріх VI, Генріх VIII, Гамлет, Макбет, Король Лір, Юлій Цезар, Просперо, узурпація, тиранія, суспільна ієрархія, справедливий володар