Автор	Чаговець В.
Назва	Пам’яті великого митця
Видання	Літературна газета
Номер	№ 37
Рік видання	14.09.1950
Сторінки	3

Всеволод Чаговець присвячує статтю десятій річниці смерті П. К. Саксаганського, відтворюючи основні етапи його творчого життя й місце в історії української сцени. Саксаганський постає як один із корифеїв національного театру, актор і режисер, чия багаторічна діяльність була пов’язана з боротьбою за розвиток українського сценічного мистецтва. Значна частина статті витримана в характерному для 1950 року радянському ідеологічному тоні.

Для шекспірівської історії особливо важливий епізод, присвячений роботі Саксаганського над «Отелло» в театрі ім. Заньковецької у 1924–1925 роках. Виконавцем Отелло був молодий М. Романицький. Режисер прагнув відмовитися від традиційного образу ревнивого й майже дикого «мавра» та показати героя як людину великих почуттів, загартованого воїна з довірливим серцем, який стає жертвою Ягової підступності.

Чаговець наводить пояснення самого Саксаганського: працюючи над Отелло, він згадував шекспірівські образи Айри Олдріджа, якими захоплювався Т. Шевченко. Таким чином, режисерське трактування свідомо пов’язувалося з гуманістичною традицією сценічного прочитання трагедії. Автор зазначає, що ця робота Саксаганського була високо оцінена сучасниками.

Шекспірівський епізод вписано в ширший портрет митця, який у різні періоди життя залишався вірним високому класичному репертуару й прагнув розвивати українську акторську та режисерську школу.

Ключові слова: Всеволод Чаговець, П. К. Саксаганський, Вільям Шекспір, Отелло, театр ім. Заньковецької, М. Романицький, Яго, Айра Олдрідж, Тарас Шевченко, український театр, режисура, сценічна інтерпретація, історія театру