Автор	Франко І.
Назва	Передмова [переклади Ю. Федьковича]
Видання	Шекспір В. Гамлет; Макбет / Пер. Ю. Федьковича // Писання: Перше повне і критичне видання. Тому третього друга частина. Драматичні переклади
Видавництво	Львів: Друкарня наук. т-ва ім. Шевченка
Рік видання	1902
Сторінки	V-XIII

Передмова Івана Франка до видання драматичних перекладів Юрія Федьковича описує рукописну спадщину перекладача та принципи її редакційного опрацювання. Серед автографів Франко знайшов переклади двох трагедій Вільяма Шекспіра — «Гамлета» і «Макбета». «Гамлет» зберігся в чистовому рукописі, тоді як «Макбет» представлений трьома окремими редакціями, створеними значною мірою незалежно одна від одної. Франко вважає, що перед першою зі збережених редакцій існував іще один, утрачений варіант.

Підготовка «Макбета» до друку вимагала складного редакторського рішення. Замість публікації трьох повних текстів Франко взяв за основу найпізніший варіант, а всі істотні відмінності двох інших подав у примітках, зіставляючи репліку з реплікою. Такий спосіб мав одночасно дати звичайному читачеві цілісний текст і зберегти для дослідника матеріал, що дозволяє простежити багаторічну роботу Федьковича над перекладом.

Франко пов’язує шекспірівські переклади з львівським періодом Федьковича 1872–1874 років та його співпрацею з товариством «Руська бесіда». Ще 1872 року Федькович переробив «Приборкання норовливої» під назвою «Як козам роги виправляють», після чого, ймовірно, взявся за «Макбета». Про роботу над «Макбетом» Франко чув уже 1873 року; натомість повний рукопис «Гамлета» став для дослідників несподіваною знахідкою й, на його думку, був створений пізніше, але також іще у Львові.

Літературну якість перекладів Франко оцінює стримано. Федькович не знав англійської й перекладав Шекспіра з німецьких версій. У різних редакціях «Макбета» він то наближався до посередницького тексту, то переходив до вільної парафрази. Особливо слабкою Франко вважає форму білого вірша: вона часто важка й немелодійна, з германізмами та зайвими словами, введеними заради розміру. Водночас переклади мають значну мовну цінність: Федькович широко використовує багатства гуцульського говору. Порівнюючи його з Кулішем, Франко характеризує Кулішів переклад як художньо гладкіший, зрозуміліший, але бідніший лексично й подекуди шаблонніший; Федьковичів — як менш точний і відшліфований, зате яскравіший, багатший на лексику й сильніше позначений особистою працею перекладача.

Ключові слова: Шекспір, Юрій Федькович, Іван Франко, Гамлет, Макбет, Приборкання норовливої, Як козам роги виправляють, Пантелеймон Куліш, Руська бесіда, Львів, українські переклади Шекспіра, німецькі переклади, гуцульський говір, білий вірш, текстологія