Автор	Гозенпуд А.
Назва	Шекспір і опера
Видання	Театр
Випуск	№ 3
Рік видання	1939
Сторінки	16-22
Джерело	https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2114

А. Гозенпуд простежує історію музично-сценічного освоєння Шекспіра від XVII до XIX століття. Центральним поняттям статті стає «шекспіризація» музики — прагнення передати засобами музичного театру повнокровність характерів, драматизм, психологічну правду й реалістичну силу Шекспірової драматургії. Автор протиставляє цьому численні оперні переробки, в яких від оригіналу залишалися лише фабула й імена персонажів.

Гозенпуд розглядає музичні версії «Гамлета», «Отелло», «Ромео і Джульєтти», «Бурі», «Сну літньої ночі», «Дванадцятої ночі», «Міри за міру» та інших творів. Особливо критично оцінюються класицистичні й мелодраматичні адаптації, які спрощували психологію героїв і вилучали суспільний та філософський зміст. Романтична доба, передусім творчість Берліоза, розглядається як важливий етап повернення до драматичної правди Шекспіра.

Найвищим досягненням оперного шекспіризму для Гозенпуда стає Верді. В «Отелло» композитор подолав традиційну номерну будову опери й створив безперервну музичну драму, а у «Фальстафі» поєднав ренесансну життєрадісність, комізм і надзвичайно гнучку музичну форму. Поруч із Верді автор ставить Берліоза й Чайковського як митців, для яких Шекспір став не просто джерелом сюжетів, а стимулом до оновлення самої музичної мови.

Ключові слова: Вільям Шекспір, А. Гозенпуд, опера, музичний театр, шекспіризація, Джузеппе Верді, Гектор Берліоз, Петро Чайковський, Отелло, Фальстаф, Макбет, Ромео і Джульєтта, Гамлет, Россіні, Белліні, Гуно, музична драматургія