Автор	Костомаров Н.
Назва	П. А. Кулиш и его последняя литературная деятельность
Видання	Киевская старина
Номер	Т. 5, Кн. 2
Рік видання	1883
Сторінки	221-223

Стаття Миколи Костомарова присвячена пізній літературній діяльності Пантелеймона Куліша. Поряд із його перекладом Нового Завіту автор розглядає працю Куліша над українськими перекладами Вільяма Шекспіра. На момент написання статті Куліш уже видав переклади «Отелло», «Троїла і Крессіди» та «Комедії помилок». Костомаров зазначає, що «Отелло» належить до найвідоміших шекспірівських творів, тоді як вибір двох інших п’єс видається йому менш очевидним, однак припускає, що це не має великого значення, якщо Куліш справді має намір перекласти всього Шекспіра.

Водночас Костомаров ставить під сумнів практичну потребу в таких перекладах за тогочасних умов. Він виходить із переконання, що освічений український читач зазвичай володіє російською мовою і вже може читати світову класику в російських перекладах, тоді як широкому простонародному читачеві Шекспір, на його думку, поки що мало доступний через рівень освіти та культурні потреби. Тому автор вважає нагальнішим створення оригінальної української літератури, безпосередньо пов’язаної з життям і потребами суспільства.

При цьому Костомаров не заперечує права української мови на самостійний розвиток і не відкидає культурного значення перекладацької діяльності Куліша. Його сумніви стосуються передусім доцільності й читацького адресата перекладів Шекспіра в конкретних історичних умовах. Стаття таким чином фіксує одну з ранніх дискусій про функції українського художнього перекладу: чи має він насамперед збагачувати національну літературу світовою класикою, чи поступитися місцем розвиткові оригінального письменства.

Ключові слова: Шекспір, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Отелло, Троїл і Крессіда, Комедія помилок, українські переклади Шекспіра, українська мова, художній переклад, українська література, рецепція Шекспіра