Автор	Лазурський В.
Назва	Шекспір чи Рутланд?
Видання	Записки Одеського наукового товариства при Українській АН. Секція історично-філологічна
Номер	№ 1
Рік видання	1928
Сторінки	9-16

В. Лазурський розглядає поширену в 1920-х роках гіпотезу, за якою автором творів Шекспіра був Роджер Меннерс, п’ятий граф Рутланд. Автор простежує походження антистратфордіанських теорій від Делії Бекон до німецьких і бельгійських прихильників Рутланда — Альвора, Блайбтрея та Демблона, а також їхню популяризацію В. Фріче й Ф. Шипулинським. Всі ці конструкції Лазурський трактує як сенсаційні гіпотези, що не витримують перевірки документальним матеріалом.

Основним аргументом проти Рутланда є відсутність будь-яких сучасних свідчень про його літературну діяльність. Лазурський наголошує, що родинний архів Рутландів не містить доказів авторства, а сучасники знали графа передусім як аристократа, мандрівника й військового. Натомість Шекспір безпосередньо належав до лондонського театрального середовища, був відомий іншим драматургам і акторам, а вже 1592 року Роберт Грін, на думку автора, недвозначно натякав на нього як на театрального конкурента.

Лазурський окремо перевіряє спроби прив’язати біографію Рутланда до «Ромео і Джульєтти», «Гамлета» та «Бурі». Він показує хронологічні суперечності: частина п’єс існувала ще до європейських подорожей Рутланда, а джерела «Гамлета» — Саксон Граматик, Бельфоре та попередня англійська драматична традиція — робили особисту подорож автора до Данії непотрібною. Самі сцени Гамлета з акторами, навпаки, Лазурський сприймає як доказ глибокого професійного знання театру.

Особливо різко автор виступає проти того, що ретлендівська теорія в радянській популярній літературі почала набувати майже офіційного статусу. Він підкреслює, що в європейській шекспірології ця концепція не була прийнята, і закликає спиратися не на ефектні біографічні збіги, а на історичні документи й театральний контекст.

Ключові слова: Шекспір, Роджер Рутланд, В. Лазурський, шекспірівське питання, авторство Шекспіра, Ф. Шипулинський, В. Фріче, Демблон, Блайбтрей, Делія Бекон, Гамлет, Ромео і Джульєтта, Буря, антистратфордіанство