Автор	Родзевич С. І.
Назва	Гамлет і філософія Бекона
Видання	Театр
Випуск	5-6
Рік видання	1937
Сторінки	28-36

Стаття Сергія Родзевича присвячена зіставленню світогляду Гамлета з філософією Френсіса Бекона. Автор відмежовується від спроб буквально ототожнювати Шекспіра з Беконом або пояснювати «Гамлета» якоюсь єдиною філософською системою. Натомість він шукає спільність, породжену епохою Відродження: критичне ставлення до схоластики й авторитетів, інтерес до реального життя, прагнення перевіряти усталені істини досвідом і спостереженням.

Особливу увагу Родзевич приділяє беконівському методу пізнання та боротьбі з «ідолами» людської свідомості. Подібну критичність він бачить у поведінці Гамлета. Принц не приймає наказ Привида про помсту як безумовну істину, а прагне перевірити його: організовує виставу «Мишоловка», спостерігає за реакцією Клавдія і звіряє свої враження з Гораціо. Автор трактує цей епізод як своєрідний психологічний експеримент і проводить паралель із беконівською вимогою йти до висновку через факти й багаторазове спостереження. Так само вагання Гамлета Родзевич пояснює не слабкістю волі, а потребою критично осмислити моральний зміст помсти та наслідки власного вчинку.

Родзевич розглядає Гамлета як гуманіста перехідної історичної доби, який уже не може прийняти мораль старого феодального світу, але водночас бачить суперечності нового суспільства. Його роздуми про життя, смерть, владу, багатство, людську гідність і свободу зіставляються з ідеями Бекона. «Песимізм» Гамлета автор не вважає завершеною філософською системою: це передусім реакція мислячої людини на розрив між гуманістичними ідеалами та навколишньою дійсністю. Наприкінці статті Родзевич наголошує на багатозначності образу Гамлета і застерігає від його спрощеного зведення до однієї філософської формули.

Ключові слова: Шекспір, Гамлет, Сергій Родзевич, Френсіс Бекон, філософія, гуманізм, Відродження, критичне мислення, індукція, Привид, Клавдій, Гораціо, Мишоловка, помста, Бути чи не бути, шекспірознавство