Автор	Романицький Б.
Назва	Моя робота над образом Отелло
Видання	Червоне Запоріжжя
Випуск	№ 77
Рік видання	23 квітня 1939
Сторінки	3

Б. В. Романицький розповідає про багаторічну роботу над роллю Отелло, яку вважає однією з найважливіших у своїй акторській біографії. Вперше він почав працювати над нею 1925 року в театрі ім. Заньковецької, коли постановку здійснював П. К. Саксаганський. Готуючись до ролі, актор читав літературу про трагедію, знайомився з різними трактуваннями образу та вивчав досвід видатних виконавців. Навіть після майже півтораста вистав він не вважає роль остаточно опанованою.

Свого Отелло Романицький визначає передусім як чесну, великодушну, глибоко сердечну й довірливу людину. В одному характері поєднуються любов і дружба, мужність і ніжність, довір’я й ревнощі, гнів і спокій. Саме складність і суперечливість цієї натури становить для актора головне творче завдання. Вбивство Дездемони він трактує не як звичайну помсту ревнивця: Отелло переконаний, що здійснює законну й необхідну кару, болісно жертвуючи людиною, яку продовжує любити.

Романицький наголошує, що сучасне виконання трагедії повинно хвилювати глядача не зовнішнім ефектом, а складністю людських пристрастей і моральною величчю героя. У своїй роботі він із вдячністю згадує П. К. Саксаганського, колектив театру ім. Заньковецької, режисера В. І. Харченка й глядача, участь якого допомагала формувати образ.

У ювілейний рік Шекспіра актор розглядає багаторічну історію «Отелло» в театрі ім. Заньковецької не як завершений результат, а як етап подальшої творчої роботи. Завершується стаття надією, що колектив невдовзі звернеться до «Гамлета» і створить нове велике сценічне втілення Шекспіра.

Ключові слова: Б. В. Романицький, Вільям Шекспір, Отелло, театр ім. Заньковецької, П. К. Саксаганський, В. І. Харченко, акторське мистецтво, робота над роллю, сценічний образ, Дездемона, ревнощі, довіра, психологізм, український театр, Гамлет