Автор	Шамрай А. П.
Назва	Перші спроби романтичної драми
Видання	Харківська школа романтиків
Том	3
Видавництво	X.: Держ. в-во України
Рік видання	1930
Сторінки	5-29

А. П. Шамрай досліджує «Саву Чалого» та «Переяславську ніч» М. Костомарова як перші спроби створення в українській літературі нової романтичної історичної драми. На відміну від побутових та етнографічних п’єс попереднього періоду, Костомаров звернувся до великих історичних конфліктів, трагічних розв’язок і психологічно складніших персонажів. У цьому переході Шамрай бачить безпосереднє зіткнення українського драматурга з європейською традицією, передусім із Шекспіром і Шіллером.

Особливо виразним шекспірівський вплив є в «Саві Чалому». Жадоба влади, образ героя, що через особисту образу переходить на бік ворога, та його загибель дають авторові підстави зіставляти Саву з Макбетом, Юлієм Цезарем і передусім Коріоланом. Складніший образ інтригана Гната Голого Шамрай пов’язує з традицією Яго. Водночас спроба наслідувати широке історичне полотно й масові сцени шекспірівських хронік виявилася, на думку дослідника, лише частково вдалою: п’єсі бракує історичного середовища, драматичної динаміки й повнокровності характерів.

«Переяславська ніч» значно далі відходить від традиційної української побутової драми. Її композиція тяжіє до високої ідеологічної трагедії: дія підпорядкована боротьбі ідей, персонажі стають носіями моральних принципів, використовуються єдність часу й місця, білий вірш і піднесений стиль. Проте безпосереднішим зразком тут Шамрай вважає вже не Шекспіра, а Шіллера, зокрема «Вільгельма Телля» та «Орлеанську діву», де класичні форми поєднані з романтичним світовідчуттям і культом «прекрасної душі».

У підсумку «Сава Чалий» оцінюється як важлива, але художньо невдала спроба перенести на український матеріал широту шекспірівської історичної трагедії, тоді як «Переяславська ніч» — як значно послідовніший дослід нового жанру і високого драматичного стилю. Ця форма не стала основною для української драми XIX століття, що повернулася до етнографічних і мелодраматичних засобів, але Шамрай підкреслює історико-літературне значення Костомарова як одного з перших творців української ідеологічної трагедії.

Ключові слова: А. П. Шамрай, М. Костомаров, Вільям Шекспір, Сава Чалий, Переяславська ніч, Коріолан, Макбет, Юлій Цезар, Яго, романтизм, романтична драма, історична трагедія, Шіллер, Вільгельм Телль, Орлеанська діва, українська драматургія, високий стиль