Назва	Шекспір і інквізиція
Видання	Шляхи мистецтва
Випуск	№ 2
Рік видання	1922
Сторінки	63-64

Стаття повідомляє про дослідження примірника Другого фоліо Шекспіра, що зберігався в бібліотеці англійського коледжу у Вальядоліді в Іспанії. Книга пройшла офіційну перевірку інквізиційною цензурою; на титульній сторінці залишено рукописну позначку єзуїта Гуїльєльмо Санчо про те, що твори дозволено після відповідних виправлень.

Автор простежує принципи роботи цензора. Санчо порівняно поблажливо ставився до комедій і трагедій, але ретельно викреслював вислови, які могли образити католицьку церкву, папу, духовенство, монашество або суперечити церковним уявленням про моральність. Дев’ятнадцять із тридцяти шести п’єс у книзі взагалі не зазнали виправлень; серед них названо «Двох веронців», «Сон літньої ночі», «Приборкання норовливої», «Дванадцяту ніч», «Ромео і Джульєтту», «Юлія Цезаря», «Отелло», «Антонія і Клеопатру» та інші. Чотири комедії цензор навіть позначив словом «гарно».

Інші п’єси зазнали локальних втручань. У «Багато галасу з нічого», «Венеціанському купці», «Бурі», «Марних зусиллях кохання» та «Як вам буде завгодно» вилучалися непристойні або релігійно сумнівні репліки. Значно суворішою цензура ставала в історичних хроніках, особливо там, де персонажі критикували папство, кардиналів, індульгенції або церковну владу.

У трагедіях виправлень було небагато: згадано окремі цензурні втручання в «Гамлеті» та «Королі Лірі». Особливий інтерес становить «Макбет»: біля слів Ленокса про надію на англійську допомогу проти тиранії Макбета залишено виразну риску. Автор не може встановити, хто її зробив — інквізитор чи хтось із читачів коледжу, — але трактує її як можливий слід співчуття політичному змістові репліки.

Ключові слова: Шекспір, інквізиція, Друге фоліо, Гуїльєльмо Санчо, Вальядолід, цензура, Гамлет, Король Лір, Макбет, Венеціанський купець, Багато галасу з нічого, католицька церква, історія книги, рецепція Шекспіра