Назва	«Сон літньої ночи» в театрі ім. Франка
Видання	Нове мистецтво
Випуск	№ 20
Рік видання	1927
Сторінки	10

Стаття присвячена постановці комедії Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі» в театрі ім. Івана Франка. П’єсу обрано через її високу художність і особливу придатність до експерименту із синтетичним театром. Автор наголошує, що Шекспір був справжнім театральним драматургом і максимально використовував можливості сценічного впливу на глядача.

Режисура прагнула зробити всі складники вистави рівноправними: акторську гру, слово, рух, музику, аксесуари, сценографію і саму сцену. Постановку визначено як «театралізований реалізм». Оформлення Комарденкова виконано в дусі «одягненого конструктивізму»: рухома сцена утворювала різні комбінації, велике значення мали колір і графічний ритм, а костюми поєднували стилізацію під стару Грецію з українськими орнаментальними мотивами.

Хореографія була підпорядкована загальній композиції вистави, а музика Прусліна мала сатирично підкреслювати й загострювати окремі моменти. Значна робота проводилася і над мелодикою шекспірівського вірша, дикцією та поєднанням слова з класичним рухом. Переклад Якова Савченка оцінено позитивно: автор статті вважає, що стиль Шекспіра в ньому збережено й водночас загострено засобами українського вірша.

У статті подано значну частину акторського складу: Тезей — Делевський, Егей — Юрський, Лізандр — Васильєв, Деметрій — Терниченко, Днище — Пилипенко, Гермія — Барвінська, Олена — Юрівна, Титанія — Лучицька та інші. Постановку здійснив Гнат Юра. Автор розглядає роботу над Шекспіром як важливе явище в українському театрі й пов’язує її з новим інтересом глядачів до класичного репертуару.

Ключові слова: Шекспір, Сон літньої ночі, театр ім. Франка, Гнат Юра, Яків Савченко, Комарденков, Пруслін, Делевський, Юрський, Васильєв, Терниченко, Пилипенко, Барвінська, Юрівна, Лучицька, синтетичний театр, конструктивізм, український театр, постановки, вистави