Автор	Могилянський М.
Назва	«Макбет» у «Березолі»
Видання	Червоний шлях
Випуск	№ 4
Рік видання	1924
Сторінки	282-283

Михайло Могилянський із великим захопленням оцінює постановку «Макбета» Вільяма Шекспіра в театрі «Березіль» Леся Курбаса. Виставу він називає справжньою художньою радістю й великою режисерською перемогою. На його думку, Курбас успішно витримав складне випробування: подав сучасному глядачеві класичну трагедію з королями й відьмами, водночас зберігши головні риси шекспірівського задуму та силу трагедії людських пристрастей.

Автор полемізує з критиками, які принципово заперечували будь-яке втручання режисера в текст класика. Могилянський нагадує, що сценічне виконання Шекспіра завжди передбачає певну модифікацію — хоча б через купюри. Важливо не буквальне збереження кожної деталі, а те, щоб режисерське переосмислення не руйнувало основної художньої конструкції твору.

Особливо Могилянський захищає введені Курбасом блазнівські інтермедії та свідоме порушення суцільної трагедійної тональності. Для пояснення він наводить театральний анекдот про молодого Михайла Драгоманова, який під час київського «Гамлета» з галерки вигукнув «Шах — королеві!» і «Мат — королеві!». Те, що виникло в Драгоманова як спонтанна потреба перервати трагедійне напруження, Курбас, за Могилянським, свідомо переніс у структуру постановки.

У підсумку автор підкреслює, що попри сміливу режисерську форму трагедія продовжує діяти на глядача відповідно до авторського задуму. «Макбет» стає для Могилянського свідченням справжнього художнього зростання Леся Курбаса.

Ключові слова: Шекспір, Макбет, Лесь Курбас, Березіль, Михайло Могилянський, Михайло Драгоманов, режисура, інтермедії, класика, модернізація класики, український театр, театральна критика, постановки, вистави