Автор	Шелюбський М.
Назва	Гастролі театру ім. Заньковецької. «Отелло» Шекспіра
Видання	Пролетарська правда
Випуск	116
Рік видання	22 травня 1937
Сторінки	4

Рецензія М. Шелюбського на гастрольну виставу «Отелло» Українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Трагедія перебувала в репертуарі театру з 1926 року, і за цей час колектив кілька разів переглядав її сценічне вирішення; показана на гастролях вистава була вже третьою редакцією постановки. Режисер — Харченко, художник — Нірода. Автор розглядає багаторічну роботу над «Отелло» як свідчення серйозного й послідовного звернення театру до драматургії Шекспіра.

Роль Отелло протягом усіх років виконував Борис Романицький. Шелюбський відзначає його прагнення відійти від традиційного образу екзотичного, ревнивого й несамовитого мавра та показати складнішу психологічну еволюцію героя — його віру в людей, любов до Дездемони, поступове зародження сумнівів, страждання й руйнування моральної рівноваги. Особливо сильними критик вважає сцени розвитку ревнощів, убивства Дездемони та фінальний монолог Отелло. Водночас зазначено, що на початку гастролей актор був не в найкращій фізичній формі, через що перші сцени прозвучали слабше.

Яго у виконанні Яременка охарактеризований як змістовний образ цинічної, холодної й розумної людини, яка бачить у людях передусім низьке й користується їхніми слабкостями. Натомість образи Дездемони та Емілії, на думку критика, потребували від виконавиць більшої виразності й наближення до живих, емоційно переконливих шекспірівських характерів. Позитивно оцінено відсутність надмірних деталей у постановці та зосередженість режисури на головному — грі акторів, хоча окремі сценічні епізоди, зокрема танець у кіпрській сцені, автор вважає невдалими.

Ключові слова: Шекспір, Отелло, театр ім. Заньковецької, Борис Романицький, Яго, Яременко, Дездемона, Емілія, Харченко, Нірода, український театр, гастролі, театральна критика, постановки, вистави