Автор	Ажнюк М. Т.
Назва	Відтворення ритмо-інтонаційного ладу «Гамлета» B. Шекспіра
Видання	Теория и практика перевода
Випуск	9
Рік видання	1983
Сторінки	10-19

М. Т. Ажнюк досліджує ритмічну та інтонаційну організацію «Гамлета» як важливий засіб розкриття ідейного змісту, характеристики персонажів і розвитку драматичної дії та ставить питання про її відтворення в українських перекладах. Особливістю трагедії автор вважає виняткову варіативність ритмо-метричних схем, чергування білого вірша й прози, внутрішню неоднорідність самого білого вірша та функціональне використання рими. Перехід від вірша до прози або навпаки, зміни темпу, синтаксичні злами, паузи, повтори й римовані закінчення пов’язуються з конкретними психологічними станами персонажів і змінами драматичної ситуації.

На матеріалі монологів і діалогів Гамлета Ажнюк зіставляє оригінал із українськими перекладами Ю. Федьковича, М. Старицького, П. Куліша та Г. Кочура. Особливу увагу приділено першому монологові Гамлета, монологові після зустрічі з Привидом, «Бути чи не бути», монологові перед розмовою з Гертрудою та римованим фрагментам трагедії. Автор показує, що формальне дотримання віршового розміру саме по собі не забезпечує адекватності: перекладач повинен відтворювати смислову й емоційну функцію ритмічних зламів, пауз, повторів, рими та переходів між прозою і віршем. У низці випадків ранні переклади послаблюють динаміку й емоційне напруження оригіналу, тоді як переклад Г. Кочура частіше зберігає функціональну ритмо-інтонаційну структуру шекспірівського тексту.

Ключові слова: Шекспір, Гамлет, М. Т. Ажнюк, ритм, інтонація, білий вірш, проза, рима, український переклад, Ю. Федькович, М. Старицький, П. Куліш, Г. Кочур