Автор	Екк М.
Назва	Чому нам потрібен «Гамлет» у кіно
Видання	Радянське кіно
Випуск	№ 12
Рік видання	1936
Сторінки	14-21
Джерело	https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2225

М. Екк пропонує виразно марксистське прочитання «Гамлета», характерне для радянської критики 1930-х років. Він заперечує традицію трактувати героя як слабовольного інтелектуала й, навпаки, бачить у ньому активного, пристрасного й стратегічно мислячого борця. Гамлет постає як людина сильної волі, здатна відмовитися від особистого щастя заради поставленої мети.

Автор простежує історію сценічних трактувань трагедії — від Гарріка, Тальма, Кіна, Россі до постановок Станіславського й Крега, МХАТ-2 та театру Вахтангова. Більшість цих інтерпретацій він критикує за містицизм, психологічну пасивність, надмірне зосередження на одному Гамлеті або, як у постановці Акімова, за перетворення трагедії на майже фарсову боротьбу за престол. Значно прихильніше оцінено узбецьку постановку, де Гамлет показаний людиною сильної волі, хоча й там автор знаходить низку недоліків.

Кінематограф Екк вважає особливо придатним для нового прочитання трагедії. Екран, на його думку, може повернути «Гамлетові» дійовість, відтворити соціальний фон і конкретну історичну атмосферу, показати повнокровних персонажів замість театральних схем. Завдання майбутньої екранізації він формулює як переклад Шекспіра мовою кіно без спотворення його драматургії, сили й словесної виразності.

Ключові слова: Вільям Шекспір, М. Екк, Гамлет, екранізація, кіно, сценічна історія, Гамлет-борець, Костянтин Станіславський, Гордон Крег, Михайло Чехов, Микола Акімов, узбецький театр, Хідаятов, радянське шекспірознавство