Автор	Франко І.
Назва	Передмова [«Антоній і Клеопатра»]
Видання	Шекспір У. Антоній і Клеопатра / Пер. П. Куліша
Видавництво	Львів: друкарня наук. товариства ім. Шевченка
Рік видання	1901
Сторінки	III-XIV

Передмова Івана Франка до трагедії Вільяма Шекспіра «Антоній і Клеопатра» зосереджена передусім на образі Клеопатри. На відміну від багатьох великих трагедій Шекспіра, де в центрі стоять чоловічі постаті, тут центральною фігурою є жінка. Франко підкреслює винятковість Клеопатри серед шекспірівських жіночих характерів: вона не належить ані до чистих героїчних постатей на зразок Корделії чи Порції, ані до безсердечних злочинниць. Її характер суперечливий — у ньому поєднуються кокетство, самолюбство, ревнощі, примхливість, сильні пристрасті, жіноча чарівність і здатність до справжнього кохання.

Франко наголошує, що Шекспір суттєво переосмислив Клеопатру порівняно з Плутархом. Історична цариця у драмі перетворюється на психологічно складну й художньо цілісну особистість, яка особливо виростає у фіналі. Її смерть разом з Антонієм надає образові величі й очищує його від дрібніших рис, показаних раніше. Поряд із Клеопатрою характеризуються Антоній, Октавія та Октавій Цезар; останній постає холодним, розважливим політиком, майже позбавленим іскри героїчної пристрасті.

Широкий історичний фон трагедії Франко розглядає як зіткнення двох світів: римського Заходу з його політичним порядком та східного світу розкоші, почуттів і пристрастей. У центрі стоїть історична катастрофа — занепад римської республіки та утвердження цезаризму. Такий масштаб робить композицію «Антонія і Клеопатри» значно ширшою й менш концентрованою, ніж у «Отелло», «Гамлеті», «Макбеті» чи «Королі Лірі».

Головним джерелом трагедії було Плутархове «Життя Антонія», однак Франка цікавить насамперед те, що саме Шекспір додав, змінив або психологічно поглибив. Він проводить також паралелі між характером Клеопатри й жіночим образом у сонетах Шекспіра, припускаючи можливі особисті ремінісценції в драматичному портреті героїні. Наприкінці Франко зазначає, що «Антоній і Клеопатра» не належала до найпопулярніших сценічних творів Шекспіра, пов’язуючи це, зокрема, з її широкою, розгалуженою будовою.

Ключові слова: Шекспір, Антоній і Клеопатра, Іван Франко, Клеопатра, Марк Антоній, Октавій Цезар, Октавія, Плутарх, сонети Шекспіра, жіночі образи Шекспіра, Рим, історична трагедія, джерела Шекспіра, шекспірознавство