Автор	Михайлович О.
Назва	«Отелло» в Одеському театрі Революції
Видання	Театр
Випуск	№ 2
Рік видання	1936
Сторінки	30-31
Джерело	https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=2132

О. Михайлович починає рецензію з принципового заперечення традиційного тлумачення «Отелло» як трагедії ревнощів. Отелло постає не жертвою фатуму чи одного руйнівного афекту, а сильною, прямодушною й гуманною людиною, яка вступає в трагічну боротьбу з Яго, з обманом і зрештою із самим собою. Глядацьке співчуття до героя народжується з його мужності, благородства, любові до Дездемони й внутрішнього спротиву тому моральному злу, яке уособлює Яго.

Постановку Одеського театру Революції автор оцінює з позицій сценічного реалізму. Постановник і виконавець ролі Отелло І. Я. Юхименко прагне створити психологічно послідовний образ героя. Критик відзначає переконливість його благородства й любові до Дездемони, але вважає образ ще не завершеним: подекуди Отелло надто сентиментальний, мелодраматичний або зовнішньо ефектний, недостатньо розкрито його інтелект і внутрішній процес мислення.

Яго у виконанні Осташевського характеризується як виразний, технічно завершений злочинець, однак, на думку Михайловича, актор занадто прямо грає його підлість і не створює необхідної маски «чесного Яго», без якої важко зрозуміти довіру Отелло та інших персонажів. Дездемона у виконанні Тимошенко особливо переконлива в п’ятому акті, але в попередніх сценах їй бракує темпераменту й природності. Окремо оцінено Кассіо, Емілію, Б’янку, Родріго та Брабанціо.

У підсумку вистава визначається як культурна й хвилююча робота, важлива для творчого зростання колективу. Її недоліки Михайлович пов’язує передусім із недостатньою внутрішньою акторською технікою, психологічною мотивацією руху й мізансцени, роботою над словом та ще неповним опануванням класичної театральної спадщини.

Ключові слова: Вільям Шекспір, О. Михайлович, Отелло, Одеський театр Революції, І. Я. Юхименко, Яго, Осташевський, Дездемона, Тимошенко, Кассіо, Емілія, сценічна інтерпретація, акторське мистецтво, психологізм, сценічний реалізм, театральна критика