Автор	Житецкий П.
Назва	Предшественники Шекспира. Трагедіи Шекспира «Макбетъ» и «Король Лиръ»
Видання	Очерки изъ исторіи поэзіи: (Пособіе для изученія теоріи поэтическихъ произведеній)
Рік видання	1900
Сторінки	183-229

Дослідження П. Житецького присвячене передумовам формування драматургії Вільяма Шекспіра та аналізу двох його великих трагедій — «Макбета» і «Короля Ліра». Розглядаючи англійську літературу XVI століття, автор простежує вплив італійського Відродження, античної традиції та ранньої англійської драми. Особливу увагу приділено Крістоферу Марло: його драматургія, за Житецьким, уже висунула на перший план сильну людську особистість, її пристрасті, прагнення до влади, знання й насолоди, підготувавши ґрунт для Шекспіра. Водночас Шекспір відрізняється від попередників глибиною психологічного аналізу, різноманітністю характерів і здатністю бачити за окремою пристрастю складну цілісність людської натури.

У розборі «Макбета» Житецький простежує психологічну еволюцію головного героя від першого зародження честолюбних задумів до морального спустошення й загибелі. Пророцтва відьом не визначають поведінку Макбета механічно: вони пробуджують і підсилюють уже наявні в ньому бажання. Важливу роль відіграє Леді Макбет, яка спочатку виявляє більшу рішучість і підштовхує чоловіка до злочину, але згодом сама руйнується під тягарем пережитого. Житецький докладно аналізує вбивство Дункана, подальші злочини Макбета, його страх, видіння, втрату внутрішньої рівноваги та поступове перетворення честолюбства на фаталістичну готовність іти до кінця. Надприродні сили в трагедії трактуються не просто як зовнішня фантастика, а як художнє втілення темних імпульсів і внутрішніх станів людини.

У «Королі Лірі» автор звертається до теми родинної невдячності, влади, страждання та морального переродження людини. Особливо важливим є зіставлення Ліра з Глостером і паралельних історій їхніх дітей. Гонерілья, Регана й Едмунд уособлюють егоїзм, жорстокість і руйнування природних людських зв’язків, тоді як Корделія постає носієм безкорисливої любові та моральної правди. Страждання поступово звільняє Ліра від колишньої самовпевненості й наближає до розуміння інших людей. Житецький окремо ставить питання про трагічну смерть Корделії: її загибель не вкладається в просту схему винагороди чесноти й покарання зла і змушує замислитися над ширшою проблемою людського страждання та справедливості.

Наприкінці дослідження Житецький наголошує, що Шекспір не викладає готової філософської доктрини. Його моральна думка виявляється через живі характери, конфлікти й образи. Особливо виразно вона втілена в Корделії — у безкорисливій любові, людяності та внутрішній моральній силі, яка не втрачає свого значення навіть перед лицем зовнішньої поразки й смерті.

Ключові слова: Шекспір, П. Житецький, Макбет, Король Лір, Леді Макбет, Дункан, Банко, Корделія, Гонерілья, Регана, Глостер, Едмунд, Крістофер Марло, попередники Шекспіра, англійське Відродження, психологізм, надприродне, трагедія, шекспірознавство